Актуально
|
|
Анатолій КІНАХ: "Сьогодні держава, економіка та народ України стають заручниками політичного протистояння еліт" / 07.10.2008
Екс-прем'єр-міністр України вважає, що країна не має економічного запасу міцності для політичних протистоянь Голова Українського союзу промисловців та підприємців, колишній прем'єр- міністр та міністр економіки України, а нині - народний депутат від Партії регіонів і міністр промисловості опозиційного уряду Анатолій Кінах розповів "Хрещатику" про ризики соціально-економічного розвитку України в зв'язку зі світовою економічною кризою. Пан Кінах переконаний: наша держава платить велику економічну та демографічну ціну за політичне протистояння між гілками влади. Своїх колег-парламентаріїв політик закликає до консолідації зусиль з метою упередження економічної кризи в Україні та запобігання погіршенню життя громадян.
- У світі - економічна криза, а у нас - одна з найвідкритіших економік. Водночас уряд запевняє, що криза омине Україну. Ви погоджуєтеся з цим? - Реалії трошки інші. Я змушений констатувати, що сьогодні держава, економіка та народ України стають заручниками політичного протистояння еліт. Міжособистісна політична конкуренція, боротьба за ліпші стартові позиції у майбутніх виборчих кампаніях, за портфелі й доступ до ресурсів - це абсолютно не те, що відповідає сьогоднішнім інтересам і завданням, які належить вирішувати для ефективного розвитку економіки і підвищення якості життя наших громадян. Тим паче, що все це відбувається в умовах, коли дуже жорстко змінюється ситуація навколо нас, загострюється глобальна конкуренція і кожен народ виборює своє місце під сонцем. Сьогодні зростають ціни на енергоносії, дуже складна ситуація на продовольчих ринках, величезні проблеми на світових фінансових ринках. А ми, замість того, щоб концентрувати політичну волю, ресурси та розум і протидіяти цим ризикам, навпаки - їх поглиблюємо.
- Що ви маєте на увазі, кажучи про поглиблення економічних ризиків для України?
- Ми своєчасно не прийняли Податковий кодекс, а це серйозне питання, яке визначає конкурентоздатність економіки. Сьогодні заблоковано пенсійну реформу. Знову - вкотре - ми заблокували процес становлення земельних відносин в Україні. Плюс - руйнація навіть слабких паростків політики енергозбереження та інноваційної політики. Також у нас немає серйозних результатів у напрямку державної підтримки формування і розвитку малого та середнього бізнесу. Все це на сьогодні дає такий концентрований негатив, що Україна практично займає перше місце в Європі за темпами інфляції - за 8 місяців 2008 року наша інфляція у споживчій сфері досягла 15%, а у промисловості - 36%. Останні дослідження Світового банку засвідчили, що за фіскальністю, недосконалістю нашої податкової системи ми зайняли передостаннє - 180-те - місце у світі, на останньому тільки Білорусь. За вартістю трудових ресурсів ми також пасемо останніх у Європі, за нами - ще Молдова і Албанія. Водночас за енергоємністю наш ВВП удвічі-втричі перевищує середньоєвропейські показники, а фізичне і моральне зношенння основних фондів зросло на 60 - 70%. Тому те, що замість чітких скоординованих і системних та високопрофесійних дій гілок державної влади ми займаємося протистоянням, коштує нам дуже дорого. Політики мали б усвідомлювати, що у нас немає запасу міцності на те, щоб поглиблювати політичне протистояння.
- Попри брак запасу міцності, політичне протистояння у нас триває. Як ви оцінюєте те, що у парламенті так і не утворилася нова більшість?
- Я дуже цим розчарований, бо, на моє переконання, українців уже не дуже цікавить, якого саме кольору буде парламентська коаліція. Люди хочуть мати впевненість у завтрашньому дні. Суспільство вимагає, щоб влада працювала ефективно і консолідовано, бо інакше не можна забезпечити розвиток економіки і розв'язання соціальних проблем. На превеликий жаль, у нашому політикумі, попри сімнадцять років незалежності, так і не сформувалася та позитивна "критична маса" представників влади, спроможної загальнонаціональні інтереси ставити вище за пріоритети щодо поточної метушні. Всі зайняті розмовами про те, яка, коли і з ким буде парламентська коаліція. І це - замість загальнонаціонального діалогу про те, навколо чого треба об'єднуватися - питань захисту національних, економічних і політичних інтересів, гідного життя громадян, підтримки і захисту сучасними методами внутрішнього ринку, створення робочих місць на своїй території, а не так, щоб мільйони наших людей шукали засобів існування за кордоном, і багато іншого. І ось замість цих питань, розмова йде знову в площині торгівлі, недовіри, фальші, взаємної ненависті. А ще - як не допустити втрати якогось відсотка електорату і таке інше. Саме тому ми й не вийшли на рівень формування тієї конфігурації у парламенті, яка б давала можливість ефективно працювати.
- Чому Партія регіонів припинила переговорний процес щодо формування коаліції з БЮТ? Може, якби ці переговори відбулися, сьогодні у парламенті була б дієва коаліція?
- Наш вихід із переговорного процесу щодо нової коаліції був вимушеним кроком. Адже відбувався він на тлі заяв пані Тимошенко про те, що БЮТ не веде переговорів і ніколи не сформує коаліцію з ПР. Але ж є також і виборці, є, врешті-решт,- гідність! Саме тому з нашого боку і було зроблено такий крок. Разом із тим двері залишаються відчиненими. Ми й сьогодні готові вести переговори з усіма фракціями у парламенті незалежно від "політичного кольору", щоб об'єднатися задля вирішення прагматичних і болючих питань нашої держави, суспільства та економіки. Треба до останнього боротися нам усім, щоб уникнути авантюрних чергових позачергових парламентських виборів і вийти на більш-менш ефективний формат у Верховній Раді. Я переконаний, що в умовах сьогодення рішення про розпуск парламенту і дострокові вибори нічого державі не дасть, окрім величезного негативу і втрат.
- Наскільки ймовірні дострокові вибори до парламенту?
- Ймовірність дуже велика, і тут ми бачимо, що вже задіяно масу політичних технологій. Зокрема, це розглядається вже як перший етап майбутніх президентських перегонів. Крім того, є охочі тримати державу й парламент "на гачку", і все це створює дуже серйозну атмосферу загострення недовіри та призводить до втрати наших як зовнішніх, так і внутрішніх позицій. Зверніть увагу, що відбувається в державі: надворі жовтень, а ми не внесли змін і доповнень у поточний бюджет 2008 року, який є головним джерелом інфляції в Україні. Ми досі не розглянули бюджетну декларацію, яка повинна бути основою бюджету на 2009-й. Ми не розібралися досконально з валютно- курсовою політикою, не розглянули наші пріоритети, у нас величезні проблеми із гарантуванням енергетичної безпеки. У питаннях соціального захисту населення нам потрібно було об'єктивно переглянути місячний прожитковий мінімум, бо він зовсім не відповідає тим офіційним розрахункам. Окрім того, попереду ще дуже багато проблем. У зв'язку зі зростанням ціни на газ, переглядом тарифів і цін у житлово-комунальному господарстві нам треба працювати випереджувальними методами. Власне, парламенту й урядові потрібно працювати 24 години на добу, щоб не допустити зниження конкурентоздатності нашої економіки та рівня життя громадян. Тому, хоча ймовірність виборів і надвелика, особисто я переконуватиму своїх колег у недоцільності виходу на цей дуже ризикований етап чергової авантюри, тим паче, без вирішення тих питань, які лежать в основі нашого соціально-економічного розвитку.
- Минулого тижня "стартували" офіційні переговори урядів України і Росії щодо формування ціни на газ. Якої ціни на газ чекати Україні?
- Україна і Росія є й будуть стратегічними партнерами. Росія - це 28% нашого зовнішнього товарообігу, що становить $34 млрд за фактом 2007-го, в поточному році ми очікуємо $40 млрд. Це сотні тисяч робочих місць. І тому слід робити все, щоб мати з Росією рівноправні взаємовигідні умови співпраці, без економічного чи політичного тиску. Дуже важливо, щоб ми не допустили шокового зростання ціни на газ. Це завдання переговорів. 40% нашого ВВП займають металургія і хімія. Якщо на кордоні буде ціна газу $270, то хімічна галузь одразу стане збитковою. З урахуванням ПДВ та іншого ці $270 переростуть - щонайменше - в $500 всередині України. Треба робити це зростання поетапним, щоб мати час на адаптацію. Така позиція має бути сконсолідованою в нашій державі. І в нас є дуже серйозні аргументи для російського партнера. Україна - потужний транзитер. 70% природного газу експортують до Європи через нашу територію. Це 110 -115 млрд кубічних метрів щорічно. І тому в газових переговорах ми повинні наводити ці аргументи, бо Україна не є стандартною державою-споживачем блакитного палива. Ми - невід'ємна частина енергетичної безпеки Росії. Автор: Юлія КОМАРОВА
Джерело: "Хрещатик" 07.10.08
|
|
Партнери
|
