Актуально

Пошук

Фотогалерея

«Товарообіг між Україною і Росією за нинішній рік виріс майже на 29%, ми очікуємо, що за результатами року він складе мінімум 30 мільярдів доларів. Це високий результат - останні сім років такого не було..." / 29.11.2007

„...Зокрема, дуже динамічно росте експорт українського машинобудування в Росію - за останній рік на 60%” – Анатолій Кінах про економічні стосунки з Російською Федерацією.

Коли ми говоримо, що якась країна є нашим партнером - ми повинні чітко розуміти, що,  крім того, вона є й нашим конкурентом. Головне, щоб це була прозора конкуренція. І в цьому контексті вступ до СОТ ми не повинні ідеалізувати,  там теж є конкуренція. Вступ в СОТ є великим плюсом для України, оскільки організація спирається на принцип чотирьох свобод,  на основі яких розвивається вся світова економіка - це створення максимальне сприятливих умов пересування товарів, капіталів, послуг, робочої сили.  В наших інтересах домагатися того, щоб факт вступу в СОТ  не погіршував будь-яких двосторонніх відносин, не створював штучних бар'єрів між нашими економіками і можливостями співробітництва бізнесу, інвесторів, підприємств, компаній.

Якщо перейти до наших двосторонніх відносин з Росією, то, дуже важливо, щоб після вступу України в СОТ не погіршилися умови двосторонньої торгівлі між нашими державами. Це серйозний момент, яким треба займатися постійно і ні в якому разі не перетворювати цю роботу в  елементи нездорової конкуренції між державами. І Росія, і Україна, і Казахстан, і інші держави, особливо пострадянського простору - вони незворотне  інтегруються в європейську і світову економічну систему. Якщо в Україні 33,4% зовнішнього товарообігу припадає на  Європейський Союз, то в Росії цей показник досягає 50% - і цим усе сказано. По факту,  ми вже глибоко інтегровані в світові структури. Дуже важливо, щоб кожен етап нашої інтеграції в європейський і світовий економічний простір не погіршував умов двостороннього співробітництва, не створював якихось штучних бар'єрів. Над цим треба працювати і парламентам, і урядам.

З приводу впливу політичної кон'юнктури... Безумовно, політична ситуація у визначеній мері впливає на економічні відносини між країнами.  Останнім часом, особливо за останній рік, нам удалося вийти на  системні контакти на міжурядовому рівні. Ще в травні 2005 року була створена міждержавна комісія «Ющенко-Путин». Будучи секретарем Ради безпеки, я затверджував положення про цю комісію і готував ряд питань, пов'язаних з першим засіданням. Але, на жаль, за два з половиною року було проведено лише  одне засідання - наприкінці 2006 року. Тобто, цей механізм поки не працює, хоча ми покладали на нього дуже серйозні надії і вважали, що він міг би бути могутнім механізмом з удосконалювання умов нашого співробітництва. Тут ми повинні діяти на  принципах рівноправності і взаємної вигоди.

Нам удалося активізувати діяльність економічного комітету «Україна-Росія», що очолюється прем'єр-міністрами країн. У червні цього року було проведено вже друге засідання цього комітету - ми підписали середньострокову програму економічного співробітництва України і Росії терміном на три роки. Зараз ми серйозно працюємо над підготовкою третього засідання, яке буде проведене в Києві.

Поновлення системних контактів дало в сумі дуже непогані результати. Товарообіг між Україною і Росією за нинішній рік виріс майже на 29%, ми очікуємо, що за результатами року він складе мінімум 30 мільярдів доларів. Це високий результат - останні сім років такого не було. Зокрема, дуже динамічно росте експорт українського машинобудування в Росію - за останній рік на 60%. Це говорить про те, що й в Україні, й в Росії, як би не було складно, прискорюється процес відновлення основних фондів, їх технічної і технологічної модернізації. Важливо, щоб ця позитивна динаміка була посилена, тому що це десятки тисяч робочих місць, економічний потенціал, завантаження підприємств. І я буду робити всі, у тому числі як глава секретаріату української частини економічного комітету, щоб ніяка політична кон’юнктура не порушила позитивну динаміку нашого співробітництва як стратегічних партнерів. 

Ми підготували і підписали важливу програму на три роки вперед - вона охоплює багато стратегічно важливих сфер, в тому числі  ракетно-космічний комплекс. У світі є лише кілька держав, здатних  проектувати  та виготовляти  ракетно-космічну техніку. Україна – в їх числі. Згадаймо проект «Морський старт», де беруть участь Україна, Росія, Норвегія, Сполучені Штати, це дуже ефективний проект. Через такі приклади треба відходити  від  нездорової конкуренції,  спільно працювати над посиленням присутності України і Росії надсвітовому ринку космічних послуг. У нас для цього є і кадри, і потенціал. Зокрема, в авіабудуванні ми сьогодні уже виходимо на конкретні параметри, пов'язані з літаками серії АН, особливо АН-148, до яких сьогодні є величезний інтерес. Ми ставимо задачу поновлення будівництва наших унікальних великовагових лайнерів  типу «Руслана», «Мрії».

Останнім часом ми підписали ряд угод, наприклад,  про доступ українського холодного прокату на російські ринки на три роки вперед, про постачання арматури без антидемпінгових процедур.  Зі своєї сторони ми зняли антидемпінгове розслідування на постачання сталевих канатів з Росії в Україну. Зараз працюємо над такими складними питаннями, як постачання м’ясомолочної продукції, кондитерських виробів тощо. Це є позитивом,  і я радий, що в протоколі засідання економічного комітету «Україна-Росія» є окремий запис, де ми беремо на себе зобов'язання максимально використовувати методи безперешкодного  доступу товарів на український і російський ринок без застосування обмежувальних заходів. Дуже важливо, що ми маємо середньострокову перспективу. Треба підвищувати не тільки обсяги традиційної торгівлі товарами і послугами - треба займатися інвестиціями. Тут має сказати дуже серйозне слово рада з інвестицій, що створена завдяки зусиллям Українського і Російського союзів промисловців і підприємців. За нею пропозиції щодо  створення вертикально інтегрованих структур, транснаціональних компаній. Треба розуміти, що в ринковій економіці вакууму не буває - і якщо російські підприємства і компанії втрачають якусь свою нішу в Україні або українські в Росії, ці ніші заповнюються третіми країнами,  і повернутися потім дуже складно.

І Україна, і Росія вимагають посилення роботи з поліпшення інвестиційного клімату, безпеки бізнесу, захисту прав власності, прозорої конкуренції. Росія в останні роки демонструє гарні результати з залучення інвестицій. У червні цього року я був на традиційному міжнародному Санкт-Петербургськом форумі, його називають Санкт-Петербургський Давосом, де присутні мінімум 60% світової економіки. Це вражає. Україна також ставить задачу поліпшувати інвестиційний клімат, особливо напередодні Євро-2012. Для нас дуже важливо створювати сприятливі умови для інвесторів, тому що інфраструктура Євро-2012, як мінімум, на 80% буде формуватися за рахунок приватних – українських та іноземних  - інвестицій. Коли російський інвестор працює в Україні, він краще адаптований до наших умов, чим будь-який закордонний, оскільки ми усі вийшли з однієї країни. Я не задоволений загальним рівнем взаємного інвестування - цей показник треба поліпшувати,  й у нас такі можливості є. У цьому плані багато чого залежить від України - ми повинні забезпечити високий рівень захисту прав інвестора, створити розумні, прогнозовані правила гри для інвестування.

Технологія Успіху

Партнери